Психологічна служба

Психологічні аспекти самоосвіти. Мистецтво стати успішним педагогом.

Що таке успіх? Як стати успішним педагогом?

Самоосвіта – освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі.

1.     Успіх - досягнення поставленої цілі. Рівень успіху визначається не рівнем досягнень, а рівнем своєї задоволеності. «Успіх - це постійне здійснення тих цілей, які ми поставили перед собою і які виключно важливі для нас». Хто і що визначає успіх? Цей феномен залежить від таких факторів: реальних досягнень (що досягла людина),оточуючих (оцінка успіху іншими). Досягти успіху можна в трьох сферах: матеріальній, психічній, духовній.  
Психологи визначають основні складові успіху:

-  спокій і здоров'я. Тільки в гармонії з власними переконаннями і цінностями можливе досягнення спокою в душі;

-  стосунки з тими, кого ви любите, з людьми, які вас люблять і турбуються;

-  фінансова свобода, адже більшість неприємностей пов'язані з турботою про гроші;

- самопізнання і свідомість, поєднані з внутрішнім щастям і внутрішніми досягненнями;

-   Відчуття самореалізації або того, що ви стаєте тим, ким хочете стати.

Педагогічна діяльність моделює успіх майбутнього покоління. Мистецтво педагога - здобуття умінь моделювати насамперед власний успіх. Лише успішний педагог зможе виховати успішну особистість. Кожен учитель сам для себе може зробити власну програму на досягнення успіху за такими напрямками: розвиток інтелекту, формування професійних умінь (вибір методів і форм досягнення), уміння аналізувати правильність поставки цілей і методів досягнення, самовиховання успішної особистості, розвиток волі. Виховання впевненості в собі, соціальні уміння (як успішно спілкуватися з учнями, колегами, друзями). Психолог Трейсі у книжці «Програмування життєвого успіху» визначає три закони людської психіки, які моделюють успіх закон контролю, який стверджує, що людина почуває себе гармонійно, залежить від самостійності контролю власного життя; закон випадковості - все, що з нами відбувається, має випадковий характер, отже, невдало плануючи, людина планує невдачу; закон причини і наслідку, що припускає необхідність пізнання причин успіху й руху в цьому напрямку. Існують, на думку, Трейсі, ще й додаткові закони; закон віри - все те, у що ми віримо, стає реальністю, закон експлуатацій - усе, на що ми з впевненістю очікуємо, стає нашим самореалізуючим пророцтвом.

Психологами розроблена технологія емоційної стійкості відчуття щастя.

-  Замініть негативне мислення на позитивне.

-  Домагайтесь того, щоб кожен крок у досягненні цілі був приємним.

-  Навчіться виносити користь із переживання неприємних емоцій.

-  Уникайте слів «я не можу».

-  Намагайтеся бути собою, але кращим.

-  Перш, ніж змінитися, нам необхідно побачити себе в новій ролі.

Як створити ситуацію успіху на уроці

1. Перша обов'язкова умова - атмосфера до­брозичливості у класі протягом усього уроку. Складові доброзичливості: усмішка, добрий по­гляд, увага одне до одного, інтерес до кожного, привітність, поза, м'які жести.
2. Друга умова - зняття страху - аван­сування дітей перед тим, як вони перейдуть до реалізації поставленого завдання. Авансувати успіх означає оголосити про позитивні резуль­тати до того, як їх отримано. Така операція збільшує впевненість у собі, підвищує актив­ність і волю.   
3. Ключовий момент - висока мотивація до дій: навіщо все це? Заради чого? Мотив - найсильніший механізм.      
4. Реальна допомога у просуванні до успіху - прихована інструкція до діяльності, яку суб'єкт отримує для ініціювання образу майбутньої ді­яльності та шляхів її виконання. 
5.  Короткий експресивний вплив - педагогічне спонукання, сконцентроване в одній фразі: «До роботи!», «Починаймо!».   
6. Педагогічна підтримка у процесі виконання (короткі репліки або мімічні жести).  
7. Оцінювання - акцент на деталях роботи.

Щирість, творчість і різноманіття - сильне знаряддя в побудові самоповаги дитини.

Наприклад:

1. Працюй так само добре і далі. 
2. Це - досягнення!
3. Я ціную те, що ти зробив!
4. Це чудово! 
5. Молодець!
6. Ти сьогодні зробив краще, ніж учора!
7. Дякую за роботу!
8. Ви мене порадували!
9. Ось тепер тебе люблю я, ось тепер тебе хвалю я!
10. Ви перевершили мої очікування!
11. У вас сьогодні все вийшло!
12. Я вражена вашими знаннями, молодці!
13. Класно!
14. Уже набагато краще!
15. Супер!
16. Ух ти!
17. Грандіозно!
18. Краса!
19. Вітаю, молодець!

Кожен учитель повинен взяти за основу роботи запропонований алгоритм створення ситуації успіху на уроці.

Як правильно поводитися з гіперактивними дітьми

Пам'ятайте, що гіперактивні діти ігнорують зауваження, але чутливі до найменшої похвали!

• Хваліть дитину в кожному випадку, коли вона цього заслуговує.
• Не застосовуйте фізичних покарань. Ваші стосунки з дитиною повинні формуватись на до­вірі. Вона має завжди відчувати вашу допомогу та підтримку.
• Частіше говоріть «так», уникайте слів «ні», «не можна».
• Доручіть дитині деякі домашні справи, які необхідно виконувати щодня (ходити по хліб, доглядати кішку, собаку), не виконуйте їх за неї.
• У сім'ї має бути спокійна атмосфера. Було б добре, щоб дитина мала свою кімнату. В ній має бути мінімум предметів, які можуть відволікати увагу. Колір має бути неяскравим, заспокійливим, перевагу віддають блакитному кольору.
• Визначте для дитини рамки поведінки: що можна, а чого ні.
• Не накидайте жорстких правил. Вимагайте виконання правил, які стосуються безпеки і здоров'я дитини, до інших не будьте дуже су­ворими.
• Розвивайте в дитини вміння контролювати себе. Перед тим, як щось зробити, нехай полічить від 10 до 1.
• Поведінка вашої дитини - це її спосіб при­вернути до себе увагу. Проводьте з нею більше часу: грайтеся, вчіться, як правильно спілкува­тися з іншими людьми, як поводитися в громад­ських місцях тощо.
• Вдома дотримуйтесь чіткого режиму дня. Прийом їжі, ігри, прогулянки, відхід до сну по­винні відбуватися в один і той самий час.
• Якщо дитина погано навчається, не ви­магайте від неї високих оцінок з усіх предметів.
• Намагайтесь уникати великого скупчення людей.
• Оберігайте дитину від перевтоми, тому що це призводить до зниження самоконтролю та зростання рухової активності. Не дозволяйте довго дивитися телевізор.
• Стежте, щоб дитина висипалась. Якщо дитина не висипається, то погіршується увага й самоконтроль. До кінця дня дитина може стати некерованою.
• Пам'ятайте! Ваш спокій - найкращий  приклад для дитини.
•  Корисною є щоденна фізична активність просто неба - тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття. Давайте змогу дитині використовувати над­лишкову енергію.  Але не втомлюйте дитину.
• Працюйте з дитиною на початку дня, а не ввечері.
• Поділяйте роботу на коротші періоди, але часто чергуйте їх.
• Домовляйтеся з дитиною про певні дії.

Тест «Який ви вихователь?»

На кожне запитання є три варіанта відповіді:

• «так» - завжди, регулярно, безумовно;
• «інколи» - у деяких випадках, за необхідності;
• «ні» - ніколи, ні за яких обставин.

Запитання:

1. Чи відповідаєте ви на запитання дитини: «Я скажу про це тобі, коли ти підростеш»?
2. Чи даєте ви дитині трохи грошей?
3. Якщо ви відмовляєте дитині у її проханні, чи пояснюєте причину цього?
4.  Чи дозволяєте ви дитині допомагати вам, навіть, якщо від цього мало користі?
5. Чи допускаєте ви певну неправдивість у стосунках з дітьми?
6. Чи використовуєте ви кожну можливість для розвитку у дитини спостережливості?
7. Чи дозволяєте ви собі у присутності дитини критикувати ваших знайомих?
8. Чи вважаєте ви, що дитину не можна обманювати?
9. Чи потрібно маленьким дітям пояснювати всі буденні події?
10. Чи читаєте ви книги з виховання?
11. Чи вважаєте ви, що навіть маленькі діти мають право на свої таємниці?
12. Чи можете ви налякати дитину покаранням за те, що вона щось залишить на тарілці?
13. Чи сприяєте ви тому, щоб в дитини розвивалося почуття незалежності і впевненості у собі?
14. Чи вмієте ви розділити радість дитини?
15. Чи охоче ви проводите свій вільний час з дитиною?
16. Чи вмієте ви так сказати дитині, щоб вона вас негайно послухалась?
17. Чи подобається вам демонструвати таланти своєї дитини?
18. Якщо дитина вередує, чи здатні ви зберігати повний спокій?
19. Чи легко ви можете потоваришувати з друзями своєї дитини?

Відповіді на запитання переводять у бали :

№	«Так»	«Іноді»	«Ні»
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19	0 3 3 4 0 5 1 3 0 4 3 0 5 3 5 5 0 5 4	2 4 2 3 3 2 2 4 3 2 2 1 1 2 1 0 1 1 2	5 1 0 0 4 0 4 1 4 0 1 4 0 0 0 0 4 0 0

Підрахувати кількість балів/
Менше 25 балів - суворість - не єдиний елемент виховання. За такими принципами складно виховати веселу і врівноважену дитину. 
25 -56 балів - загалом, ваші принципи правильні. Але бути логічним недостатньо, треба ще бути і реалістом. 
57 і більше балів - ваше терпіння і розуміння дитячої психології принесе вам успіх. Ви - хороший вихователь.

Виховуємо без насилля!

Дитина – це людина! Ця маленька людина потребує виховання без насильства: не крикiв і покарання, а підтримки і мудрих порад батьків, не жорстокого і злого поводження, а добра, турботи і любові. Дитина ще не може і не вміє захистити себе від фізичного насильства і психічного тиску з боку дорослого. Але діти вчаться у нас поведінці, манерам спілкування. Крику, якщо ми кричимо, грубості, якщо ми грубимо, жорстокості, якщо ми це демонструємо.

 Дитина, яка виховується в умовах безправ'я, ніколи не буде поважати права іншої людини. І, навпаки, добра, гарна поведінка дітей породжується тільки добром. Дивно, але ненасильство набагато більше сприяє гармонійному розвитку дитини, ніж грубе і жорстке поводження з нею.

 Наші необдумані агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані не провиною дитини, а нашою втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням. Гнів, вилитий на дитину, нічому її не вчить, а тільки принижує, ображає і дратує.  А насильство породжує таку ж саму жорстокість з боку дитини.

Як діти так і дорослі повинні знати, що таке насилля щоб перш за все захистити себе та своїх рідних.

Що ми зазвичай розуміємо під насильством?

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

А насправді насильство – це ще й:

• Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
• Заподіяння шкоди домашнім тваринам;
• Ламання та знищення особистих речей;
• Використання брутальних слів, лайка;
• Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
• Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
• Звинувачування у всіх проблемах;
• Ігнорування.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.

Щоб уникнути насиллям в сім’ї діти мають знати що їм робити в таких ситуаціях, а саме:

• Що їх  права в сім’ї в нашій державі захищають Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України;
• Вони мають будь поінформованим та нагадувати батькам про існування їх прав (права дитини є такими ж як і права дорослих);
• Намагатися завжди шукати порозуміння з батьками;
• Та не соромилися звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, вчителів, психологів, працівників прокуратури, кримінальної міліції у справах неповнолітніх;
• Пам’ятати, що з  14 років вони мають право особисто звернутися в суд щодо порушень їх прав батьками

Рекомендації батькам:

• Давайте настанови, а не карайте.
• Приділяйте дитині свій час і увагу.
• Беріть участь вжитті дитини: ігри, шкільні заходи. 
• Будьте позитивними.
• Якщо дитини вас дратує, скажіть їй свої відчуття «Мені важко коли хтось заважає».
• Довіряйте дітям. 
• Визнавайте право її на особисте життя.
• Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці.

А щоб діти не проявляли насилля по відношенню до інших:

1. Виявляйте до дітей більше уваги і ласки, яких вони так потребують.
2. Батьки мають стежити за своєю поведінкою у сім’ї.
3. Найкращий спосіб виховання – єдність дій та власний приклад.
4. Не можна використовувати фізичних покарань.
5. Пояснюйте наслідки агресивної поведінки.
6. Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це стосується і комп’ютерних ігор.
7. Заохочуйте їх до навчання, до участі у культурних заходах, спортивних секціях. 

Риси, притаманні особам, схильним до жорстокого поводження з дітьми

1. Імпульсивність – риса характеру людини, яка виявляється в схильності діяти необдумано, під впливом зовнішніх обставин або внутрішніх переживань. Імпульсивна людина – неврівноважена, легко збуджується, швидко реагує на обставини і так само швидко шкодує про свої дії. В момент таких емоційних спалахів людина може здійснити необдуманий жорстокий вчинок і вже через хвилину розкаюватися в ньому. У старшокласників та дорослих людей імпульсивність може бути зумовлена перевтомою або деякими нервовими захворюваннями. Потрібно розвивати навички самоконтролю, прорахунку можливих наслідків власних дій, врахування інтересів інших людей.

2. Психологічна негнучкість (ригідність) – риса особистості, яка виявляється в труднощах зміни раніше вироблених стереотипів поведінки, нездатності людини змінити програму діяльності відповідно до зміни обставин. Ригідність негативно впливає на поведінку людини в мінливому середовищі, знижує її адаптаційні можливості. Вона виявляється в егоцентризмі, завищеній самооцінці, впертості і вузькості інтересів. Якщо ригідна особа переконана, що дітей потрібно виховувати із застосуванням фізичної сили, надзвичайно важко довести їй протилежне. Якщо така людина постійно бачила прояви жорстокості в сім’ї, як зразок взаємостосунків, таку ж поведінку вона буде впроваджувати і у власній майбутній сім’ї, вважаючи її єдино істинною. Потрібно розвивати лабільність мислення, долати стереотипи, наявні в людини, показувати можливість різних варіантів вирішення ситуації.

3. Хронічна агресивність – властивість людини, що характеризується постійними спалахами гніву чи злоби. Проявляється як негативна риса характеру переважно у нестриманих, невихованих людей, які використовують агресивність як силовий засіб для досягнення власної мети. Причинами хронічної агресивності можуть бути незадоволені потреби людини, наявність реальної чи уявної перешкоди в досягненні бажаних цілей, внутрішні конфлікти людини, негаразди в сім’ї. Потрібно спрямовувати зайву енергію людини в конструктивне русло (заняття спортом), розвивати самоконтроль, аналізувати реальні причини агресивності, негативні наслідки агресивних проявів.

4. Поняття «нарцисизм» використовують як синонім самозакоханості, егоїзму. Це – риса характеру, яка полягає в надмірній зосередженості людини на власному Я, переважання в діяльності і поведінці особи корисливих особистих інтересів. Егоцентризм – позиція людини, що характеризується фіксацією на власних цілях, потребах, інтересах та ігноруванням інтересів і переживань інших людей. Причиною егоцентризму є нездатність людини визнати можливість існування протилежних точок зору; впевненість особи, що всі люди думають так, як вона. Прояви жорстокості можливі, якщо суперечать думці такої людини, заважають задоволенню її потреб. Егоцентризм можна подолати, шляхом виховання у людини прагнення поставити себе на місце іншого, оцінити ситуацію, яка виникла, з її точки зору.

5. Занижена самооцінка – приниження, недооцінювання людиною своїх можливостей, якостей, свого місця серед інших людей, загальна низька оцінка себе як особистості. Така самооцінка сприяє відчуттю неповноцінності, підвищеній критичності до себе, почуттю постійного невдоволення собою, яке може компенсуватися проявами знущання, жорстокості до більш слабких осіб, які не можуть себе захистити, з метою самоствердження. Потрібно з’ясувати причини заниженої самооцінки, формувати адекватну самооцінку шляхом створення ситуацій успіху, адекватного рівня домагань.